Тільки Господь має право судити нас, адже ніхто, крім нього, не може заглядати в людські серця і, відповідно, справедливо судити. Багато хто з нас, засуджуючи, судять лише за зовнішніми ознаками, але чи можна назвати таке осуд справедливим та виправданим?
Нам необхідно працювати над собою, прагнути викорінення засудження. Давайте розглянемо приклад діалогу з мудрим старцем Паїсієм Святогірцем, де він дає поради на цю тему:
– Отче, часто я відчуваю гордість, бажання когось засудити. Я прагну виправдовувати оточуючих, але не можу зрозуміти – це гідна боротьба чи гріхопадіння?
– Це боротьба. Коли ти відкриваєш рота, туди може залетіти муха. Звичайно, ти постараєшся її виплюнути. Однак чи не краще заздалегідь подбати про те, щоб муха в рот не залетіла?
– Отче, але я часто, дивлячись на оточуючих, не можу впоратися зі спокусою і засуджую…
– Безумовно, неможливо не помічати те хороше чи погане, що відбувається навколо тебе. Проте необхідно утихомирювати себе у тому, щоб помічати якісь пом’якшувальні чинники і виправдовувати ближніх. Тоді тобі відкриється їхній добрий стан.
– Отче, в моменти служби я часто замислююсь: а чому одна із сестер не з’явилася на клірос, а інша якось невиразно співає, ніби собі під ніс бурмоче?.. І не можу я з собою і з цим осудом нічого вдіяти…
– Але чому ж ти не думаєш про те, що, наприклад, сестра нездужає. Чи вона дуже втомилася, тому й на повну силу співати не може? Я знайомий із сестрами, які навіть із високою температурою, з останніх сил на послух приходять. Мало того, вони намагаються приховати своє нездужання, щоб не бути звільненими від послуху. Адже тоді іншій сестрі доведеться працювати за двох. Невже подібна поведінка зовсім не зачіпає тебе?
– Чіпає, проте я не завжди здатний виправдати сестру, яка поводиться непривітно і грубо.
– Буває так, що деякі сестри навмисне поводяться грубо – так вони прагнуть приховати власну чесноту. Я знайомий з людьми, які навмисно бешкетують заради лихослів’я людей, які самі до себе неуважні.
Може бути й так, що сестра буває грубою через втому, але потім вона відразу ж приносить покаяння Господу. І навіть після покаяння ти не припиняєш її засуджувати. Так і виходить, що в людських очах вона ніби принижена, зате в очах Бога чиста.
Намагайтеся всіляко уникати засудження, брати і сестри, бо, засуджуючи, ми стаємо несправедливими стосовно своїх ближніх. Проте, говорячи зовсім чесно, ми в подібній ситуації стаємо несправедливими до самих себе, адже в такі моменти Господь відвертається від нас.
Нема для Небесного Батька нічого більш ненависного, ніж осуд, бо Господь праведний, тоді як наш осуд наповнений несправедливістю. Коли людина прозріває, вона усвідомлює просту і велику істину: Господь нікого ніколи не засуджує. Це підтверджують слова Євангелія від Івана: Господь настільки сильно полюбив світ, що дарував йому Сина свого. І послав Господь Сина Свого не на суд, а на спасіння.
Вражаюче, чи не так? Господу не потрібні суди, він прагне тільки нашого порятунку. Але якщо Богові не потрібен суд, то хто ж, у такому разі, може судити нас?
Запам’ятайте, що осуд – це хибна установка, яка сформувалася з ілюзії нашої уявної влади.
Але якщо навіть сам Господь від такої влади відмовляється, то що ж, у такому разі, маємо робити ми? Згадайте святі слова Писання:
“Батько просить Сина судити, але Син відповідає йому: Я не прийшов вас судити.”
Однак для нас не є таємницею те, що всім нам уготовано стати на Суді праведному – уникнути його ніяк не вийде. Ми станемо перед Господом і тільки тоді побачимо себе такими, які ми є насправді – нам нічого буде приховувати, все таємне відкриється, і нам так чи інакше за всі діяння та слова свої доведеться відповісти.
Але, в той же час, Господь говорить про те, що про цей Суд ми маємо не зовсім вірне уявлення – він дуже відрізняється від звичних для нас «земних», людських судів. Господь не повідомляє рішень, але дарує свободу, дає шанс на виправлення помилок. Ми з Вами до кінця маємо можливість вибору.
Непросто бути судимим на суді людському – людина може бути надмірно жорстокою та несправедливою. Вирок у такому суді подібний до тавра – його, в очах оточуючих, дуже непросто позбутися.
Однак Суд Божий зовсім інший. Батько наш Небесний до нас дуже милосердний і добрий: смерті грішника він завжди віддасть перевагу становленню його на праведний шлях і подальше життя.