Молитва, як відомо, – це навернення до Бога, прохання до Нього, в ідеалі – розмова з Ним. Але тут же постає питання: а чи не з самим собою розмовляє той, хто молиться? Де гарантія, що Бог чує? Адже далеко не всі наші прохання виконуються.
Підхід до молитви має бути не утилітарним, а, як кажуть, феноменологічним. Щоб правильно оцінити її «результативність», варто дивитися не на те, що відбудеться в майбутньому (здійснення бажання), а на сам процес. Тому що у розмові беруть участь дві сторони.
Чому ми не чуємо і не бачимо Бога? У Старому Завіті Він говорить прямо, що неможливо побачити Його і залишитися живим. Причина – прилучення людини до смерті через прийняття зла (нарівні з добром: саме це сталося з першими людьми в Едемі). Христос якраз і прийшов на землю, щоб людину відібрати від смерті – і дати можливість повернутися до життя. Звичайно, без волі людини це неможливо. А вона має зректися смерті – гріха. Лише тоді ми знову зможемо говорити з Ним віч-на-віч.
Оскільки нам до повного зречення далеко від гріха, ми й не готові почути ствердну чи негативну відповідь. Хоча насправді він є завжди, крім випадків, коли ми тарабанимо текст, не замислюючись про сенс. На заклинання ні Бог, ні Його святі не відповідають.
Втім, навіть із гріховного стану відповідь можна почути. З церковного досвіду відомо, що часто до спілкування з грішником сходить Божа Мати (тому ми її шануємо як «Швидку Помічницю», «Надію та Представництво»): історія Марія Єгипетської, ікони «Несподівана Радість» та багато інших.
Її головна складова – внутрішня тиша. Це означає, що треба відволіктися від сторонніх думок. Така рекомендація міститься в будь-якому молитвослові на початку ранкових молитов: «трохи почекай, доки всі почуття твої не прийдуть у тишу і думки твої не залишать усе земне, і тоді вимовляй наступні молитви, без поспішності та з увагою серцевою».
Це важко, але було б бажання – поступово виходить.
Коли людина починає занурюватися в аскетику, вона неминуче захоплюється і втрачає відчуття міри. Часто, начитавшись афонських подвижників і отців-пустельників, він намагається практикувати молитву Ісусову «за правилами»: певна поза, чотки, невпинне виголошення… Але пустельники на те й пустельники, що вже мають внутрішню молитву або як мінімум націленість на неї. Для тих, хто живе в умовах, де повна тиша та постійне зосередження на своєму внутрішньому світі ризикують привести в кращому випадку до розсіяності у виконанні обов’язків, у гіршому – до ушкодження психіки, «техніка» навіть не вторинна, а взагалі не має особливого значення.
Святитель Феофан Затворник нагадує, що молитва Ісусова – це лише спосіб досягнення молитви безперервної. Від того, що ти перестанеш думати, а тільки повторюватимеш Ісусову молитву, ти просто навчишся думати. Господеві це зовсім не потрібно. Той же святитель Феофан закликає до «Богомислення» – тобто роздумів про Бога, який включає і серйозне тренування розуму богослов’ям.
Взагалі, вникати в зміст молитви – необхідно, це стосується не лише молитви Ісусової. Механічне повторення – груба помилка. Саме про це Господь попереджає, що так людина уподібнюється до язичників, які думають, що «в багатослівності будуть почуті».
Кому помолитися, щоб помститися?
Церковниця у нашому соборі розповідає:
– Підходить жінка і питає:му мені помолитися? Мені помститися треба». Я відповідаю: “У нас таким не займаються”. Вона образилась і пішла, навіть слухати не стала.
Людина слабка і, зазнаючи образи, хоче, щоб лиходій отримав по заслугах. Принципово молитва проти кривдника – явище не унікальне. Ось 108-й псалом: «Хай будуть дні його короткі, і гідність його нехай прийме інший. Нехай будуть сини його сиротами і дружина його вдовою…» Але це текст старозавітний.
Ні, відмовлятися від Старого Завіту, а тим більше Псалтирі – не варто. Християнські тлумачі зазвичай пояснюють ці рядки як прокляття бісів.
Не можна молитися про помсту не тому, що в ідеї відплати сама по собі є щось неправильне, а тому, що ми не знаємо мотивів, внутрішнього стану та душевних можливостей кривдників.
Тож молитися «проти» когось не можна тому ж, чому не можна засуджувати: якою мірою судишся, тим самим будеш засуджений. Молитися треба про відновлення справедливості, а не про покарання винного. А там Господь розбереться.
Тверезість – норма життя
У знайомого священика є вислів: “Промолювати ситуацію”. Якщо щось заплуталося – почати просто молитися і чекати дозволу або відповіді від Бога. Якщо це спрацьовує, то спрацьовує саме так: або проблема сама собою розсмоктується, або знаходиться на неї адекватна відповідь. Причому іноді відповідь народжується вже у процесі молитви.
І тут треба чітко усвідомлювати нашу ушкодженість. Ні, мова не про те, що ми обов’язково перебуваємо в стані духовної краси або ось-ось в нього впадемо. Ми просто чуємо те, що хочемо почути. А хочемо почути не завжди правильні речі. А іноді нам просто ліньки, от і вигадуємо, що простіше. Тому якщо раптом ви молилися про розуміння хімії перед іспитом і вам прямо на молитві або в тонкому видінні після неї з’явився періодичний закон – краще запишіть його і розберіть, як то кажуть, на тверезу голову. Щоб не видати якоїсь нісенітниці.
Розсудливість на молитві необхідна. «Я молився, і на думку спало…» – можна почути як від неофіта, так і від людини з величезним церковним стажем. Іноді справді спало на думку в результаті молитви. А іноді – всупереч їй. Наприклад, читав чоловік вечірні молитви, клюнув носом і в напівдрімо згадав останню телефонну розмову з другом. І обмірковувати її став не через велику душекорисність розмови, а тому що відволікся. Тому народжену на молитві думку варто відкласти на кілька годин – якщо ця думка така мудра, вона повернеться ще ясніша.
До сторонніх, та й не дуже сторонніх думок, що народилися на молитві, варто ставитися як до снів. Якщо вони бентежать чи відволікають – ігнорувати. А от якщо вони пропонують якісь чудові рішення – верифікувати.
Іншими словами, ретельно проаналізувати, помолитися ще раз, спитати поради у досвідчених людей – і лише тоді обережно протестувати. Краще спочатку «на чернетці». Повністю нічого не втратите, а ось ризики сильно знизите. Якщо немає часу на перевірку – хоч би просто помоліться, але дуже зосереджено та цілеспрямовано. І не скаржтеся, якщо не спрацювало – це не Бог дурить очікування, це ми можемо обдурити самі себе.