Ми вважаємо здоров’я нормою нашого життя, а хворобу – подією, що цю норму порушує. Православ’я ж по-іншому ставиться до питання хвороби. Багато святих вважали недуги випробуванням, покликаним сприяти духовному вдосконаленню і наближенню людини до Господа.
Вважаючи здоров’я нормою, християни вважають хворобу цілком закономірним явищем. Гріхопадіння Адама і Єви обернулося втратою безсмертя, а плоть людська стала схильною до недуг, немочі і старості. Свідомо чи ні, але людина чинить гріхи, які також призводять її до хвороб.
«Причиною, що призводить до хвороби, є саме гріх, вчинений за власною волею, а не якась необхідність», – саме так відгукувався про походження хвороб преподобний Єфрем Сирин. Говорив про появу хвороб і Іоанн Златоуст.
Чи всі хвороби від гріхів? Не всі, але більшість. Деякі бувають від недбалості. Чревоугодництво, пияцтво і бездіяльність також породжують хвороби. Не секрет, що багато святих страждали від недуг, нерідко невиліковних. Так апостол Павло у своїх посланнях згадував: «Дано мені жало в плоть… мучити мене, щоб я не величався» (2 Кор. 12:7). Деякі зі святих свідомо просили Господа про послання їм хвороб як особливого випробування, щоб долаючи його зміцнити свій дух і віру.
Православ’я вважає тілесне здоров’я значно менш важливим, ніж здоров’я духовне. Іноді за відсутності віри чудове здоров’я може мати згубний вплив на душу, оскільки порушувати Божі заповіді здоровій людині легше, ніж хворій.
Здоров’я тіла – безсумнівне благо, і наше завдання його всіляко зберігати. Але з точки зору християнина, хвороба – благо, оскільки може сприяти спасінню душі, змушуючи його переглянути свої переконання і повернутися обличчям до Бога. Людям, що не вірять у Всевишнього, важко зрозуміти користь хвороби.
У чому причина хвороб?
Сьогодні хвороба – мабуть, найбільш поширений вид скорботи. Медицина, як правило, вказує лише на фізичні аспекти походження недуг. Однак поряд із ними є і духовні фактори, що приводять людину до хвороби.
Розглядаючи недугу з православної точки зору, слід розуміти, що хвороби бувають як покаранням за гріхи, так і способом напоумлення, випробування віри і терпіння. Однак основою для недуги є саме наші гріхи.
«Ось ти видужав; не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого» (Ін 5:14). Саме так говорив Ісус Христос, зціляючи стражденного від хвороби. Господь зцілив недугу, вплинувши на її причину, якою виявилося гріховне життя стражденного.
Задумавшись над витоками своєї хвороби, ми неодмінно переконаємося, що головною її причиною є саме наші гріхи: пияцтво, чревоугодництво, розпуста, ненависть. Саме гріхам завжди супроводжують хвороби, що руйнують тіло. Ще Серафим Саровський говорив, що позбавляючи гріхів, ми позбавляємося хвороб.