Церква закликає нас якнайчастіше вдаватися до благостного і лікувального піднесення молитов, бо саме славослів’я допомагає подолати згубну спокусу, яка штовхає нас на нарікання. Почати можна з малого — якнайчастіше вимовляйте слова: «Слава Богу!», щиро і від душі.
Нам завжди є за що бути вдячними Господу. Чудово підносити і коротку хвалебну молитву: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі, адже слава тут — це хвала. Вимовляючи таку молитву, ми не просимо у Господа, але славимо Його. Подячні слова і молитви вимовляються після завершення будь-яких справ, за милості та блага, якими Бог невпинно оточує нас.
Згадаймо слова Святителя Миколи Сербського:
«Чим більш вдячна людина, тим ближче вона стає до досконалості, а отже, до Бога. Чи не в цьому полягає головний сенс нашого життя?», а також слова апостола Павла, які стали однією із заповідей: «За все дякуйте Богові!».
На них спирається і вищезгаданий Микола Сербський, закликаючи нас іти шляхом благодатного духовного перетворення і християнської досконалості. Заповіді допустимо порівняти з безпечними стежками через хиткі топи: один невірний крок — і ти вже в болоті, смердючому та повному нечистоті. Ще один крок – і ти вже тонеш…
Життя християнина виглядає так: йти вірним шляхом, прагнучи Бога, можливо виключно «духовними стежками», слідуючи заповідям Господа. Цей шлях єдино вірний і безпечний.