Головна молитва, якою можна просити все, що хочеш
ГГооллооввннаа ммооллииттвваа,, яяккооюю ммоожжннаа ппррооссииттии ввссее,, щщоо ххооччеешш

Головна молитва, якою можна просити все, що хочеш

Запитання:

«Як просити так, щоб Господь дав те, про що просимо?»

“Коли Ісус підходив до Єрихона, один сліпий сидів при дорозі, просячи милостиню. А іншого виходу в нього й не було, бо не існувало жодного товариства сліпих, інвалідності чи пенсії. Якщо ти немічний, тебе або годуватимуть твої діти, якщо вони є, або доведеться просити милостиню. Інших варіантів не існувало.

І ось він сидів при дорозі, просячи милостиню. Почувши, що повз нього проходить натовп, запитав: «Що це таке?» Бо зазвичай люди не ходять такими великими групами – йдуть двоє-троє, а тут ціла юрба. Йому сказали, що це Ісус Назарянин. Назарянин – це людина, яка присвятила себе Богу. Назареї не пили нічого виноградного, взагалі нічого хмільного, і не стригли волосся.

Йому кажуть, що це Ісус Назарянин, а сліпий зробив зовсім інший висновок. Він закричав: «Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!» Йому кажуть, що це Назарянин, а він кричить, що це Христос. Адже «син Давидів» – це одне з імен того Месії-Христа, який мав прийти за пророцтвом, даним ще за часів Мойсея:

«Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, як мене, поставить тобі Господь Бог твій, Його слухайте. І буде: кожна душа, що не послухає Того Пророка, буде вигублена з народу».

Усі чекали на Христа-Месію, але ніхто з цього натовпу не вважав Його Христом. Вони бачили в Ньому праведну людину, доброго вчителя, рабина. А цей сліпий став голосно кричати, що Він – саме той син Давидів, адже саме з роду Давидового мав прийти Христос.

І ось він кричить: «Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!» Жодної довгої молитви – всього кілька слів. Приблизно як у нашій Ісусовій молитві:

«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного».

«Христе» – це те саме, що «син Давидів». Ми додаємо «Сину Божий», а цей сліпий тоді ще цього не знав. Але в цій короткій молитві містяться всі можливі прохання.

Коли ми стоїмо в храмі, і священник проголошує якусь молитву, наприклад: «За мир із висоти й спасіння душ наших, Господу помолімось», як ми відповідаємо? «Господи, помилуй». І так само про все: про добру погоду, про врожай, про мирні часи – завжди одне й те ж: «Господи, помилуй».

Це найголовніша молитва, яка є в Церкві у всі часи.

І потрібно це запам’ятати, особливо коли постаріємо, ослабнемо або почнемо втрачати розум. Якщо скажемо: «Я вже не можу молитися довгими молитвами» – це не страшно. Якщо ще можеш молитися хоча б двома словами – «Господи, помилуй», – то твоя молитва вже повноцінна. Бо в ній є звернення до Господа і є прохання – «помилуй».

І цей сліпий теж не довгою молитвою молився. Він кричав: «Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!» Ті, що йшли попереду, змушували його мовчати, бо, на їхню думку, він говорив крамольні речі: «Який це син Давидів? Це Назарянин!» Але він ще голосніше кричав: «Сину Давидів, помилуй мене!»

Ісус, зупинившись, наказав привести його до Себе і, коли той підійшов, запитав: «Чого ти хочеш від Мене?» Він сказав: «Господи! Щоб я прозрів». Ісус сказав йому: «Прозри! Віра твоя спасла тебе».

У чому суть цієї віри, яка його врятувала?

По-перше, він не боявся натовпу, від якого повністю залежав (бо саме ці люди давали йому милостиню). А коли думка більшості така сильна, її дуже важко подолати. Але він визнав Ісуса Христом. По-друге, він не припиняв просити: йому наказували замовкнути, а він продовжував благати. І саме ця віра в Христа та невпинна молитва врятували його. Ось так само і нам потрібно діяти.

Ми, можливо, не сліпі фізично й можемо бачити світ. Але дуже часто ми перебуваємо в духовній сліпоті, не розрізняючи, що є добро, а що – зло. Ми засліплені чужими думками, словами, і буває, що людина заплуталася: що добре, а що погано?

І найголовніше – побачити світло істини. Бо ми часто буваємо сліпими до того, що веде нас до Христа.

І потрібно просити про прозріння. І коли світло почне пробиватися – йти за ним. Як цей сліпий, що прозрів і не сказав: «О, тепер піду розважатися, подивлюся на світ, стільки років нічого не бачив». Ні, він пішов за Христом, слідом за Ним.

Отже, будемо молитися: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного». І частіше це робити. Коли під час Літургії хор співає «Господи, помилуй», це наша головна молитва. Нам потрібно в ній брати участь.

Не тільки вустами – вустами співає хор, це їхня справа. Але нам потрібно в цей час розумом звертатися до Бога. Не так, що я стою, думаю про своє, а хор співає «Господи, помилуй». Ні, так не повинно бути.

Молитва – це праця. І досить важка, якщо вона уважна, бо дуже складно утримувати увагу. Але потрібно з усією старанністю невпинно волати: «Господи, помилуй». Тоді Господь обов’язково помилує.

Бо ми сьогодні читали апостола Павла саме про це. Що він сказав?

«Вірне це слово і всякого прийняття гідне, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я – перший».

Ось так і потрібно думати: я – грішник, Христос прийшов спасти мене, і Він не відступиться.

Ми повинні трудитися. Але головне – не відволікатися на марне. Життя вічне – це дар Божий, який дається кожному, хто щиро про нього просить.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

error: Content is protected !!
We use cookies in order to give you the best possible experience on our website. By continuing to use this site, you agree to our use of cookies.
Accept