Великий грузинський святий нашого часу Гавриїл Ургебадзе (1929 – 1995) – дивовижний Чудотворець, який мав мудрість, суворість у подвижництві та відмінне почуття гумору.
Одного разу, коли преподобний перебував у храмі і молився, черниці звернули увагу, що він перебуває на піднесенні, тобто літає в повітрі! Коли святий зрозумів, що це диво зафіксовано, він розлютився. І цим відвернув очевидців. Чудотворець не захотів пишатися і розкривати таємницю Божу, тобто свій дар.
Преподобний Гавриїл взяв на себе подвиг юродства Христа заради.
Що ж до його характеру, він був надзвичайно складним, непередбачуваним. Святий ставився до людей настільки просто, що вони сміялися поруч із ним, як друзі.
Теплота старця нікого не залишала байдужим, до нього їхали паломники звідусіль. Адже Грузія не лише священна земля, а й рідне місто святого. Храм Самтавро був улюбленим місцем старця. А він сам був настільки особливим, що через сувору посмішку міг жартувати, тим самим перевіряючи людину, до чого вона готова. При цьому, звичайно ж, ретельно ховав свою прозорливість.
Святий Гавриїл був на вигляд усміхненим дідусем з добрими очима, завжди привітним і чуйним заступником. Він не міг пройти повз людей, не запитавши, чи потребують вони допомоги, тому що він багато бачив завдяки своєму дару від Господа.
Наприклад, одного разу в літню спеку він йшов повз бабусь, що сиділи на лавочці, і запропонував викликати їм дощ. І дощ справді пішов!
З дитинства у святого з’явився інтерес до віри, він відчув це, коли випадково почув розмову про віру. З того часу в нього з’явилася прагнення ходити до храму і читати священні книги. Ще маленьким він заявив своїй матері Варварі про своє бажання бути у майбутньому священиком. На що жінка відреагувала негативно, бо хотіла, щоб її син жив мирським життям. Так і сталося! Коли настав час послужити Богу – син у своєму рішенні залишився непохитним.
З роками у ньому розквітла величезна сила у вірі. І він став рятувати святині, які з Божої волі знаходив випадково. Таким чином, за все його життя набралося безліч святих ікон, журналів, де зображені ікони.
До себе Чудотворець був надзвичайно суворий. Наприклад, у стінах свого будинку він вирив яму, що на вигляд нагадувала могилу. І коли його відвідували погані помисли або він хотів подолати свої гріхи, то лягав у цю яму і лежав довго, караючи і виховуючи витривалість у вірі.
“Якщо ти побачиш вбивцю, або блудницю, п’яницю, що валяється на землі, не засуджуй нікого, тому що Бог відпустив його привід, а твій привід тримає в руках. Якщо твій теж відпустить, ти опинишся в гіршому становищі: можеш впасти в той гріх”, яким засуджуєш іншого і загинеш”, – казав св. Гавриїл Ургебадзе.
Кондак, глас 4
Незбагненна є милість Божа, Його благодаттю творіння обожено бачимо всі, ти бо, преподобне отче, образ Творця в собі утвердив Ти, піднісши єство своє в подобу Божу, тим самим славимо тебе, отче Гавриїле, гідне похвали, що був Ти на землі голубом чистоти, живши ж у дивовижній смиренності, дзвенив Ти лірою мудрості і любові органом, нині ж на небесах предстаєш про спасіння нашому, ходатай Божої благодаті.
Молитва
О, блаженний Гавриїле, стародавнім отцем подобникам і твердою вірою сповідника, від дитинства Господа всім серцем полюбивий і ревно Йому послідовний! Ми ж, бо раби недостойні, благочестя і смиренності не мають, бо себе на кожен день у душі величають, ближніх засуджують, не маючи перед Богом, чим виправдатися! Задля цього молимо тебе: моли за нас Господа, нехай подасть нам розум, слово Його розуміти, нехай будемо не тільки слухачі, а й ревні його творці і нехай розуміємо, що нічого не маємо, крім допомоги Божої.
Допоможи нам Господа полюбити і Тому приліпитися всією душею своєю, всім серцем і помислом, нехай подасть нам радість, мир, довготерпіння і втіху в скорботах через невимовну Свою милість, Йому личить всяка слава, честь і держава на віки віків. Амінь.