Але чому ж християни поклоняються Хресту – знаряддя тортур, знаряддю страти, знаряддю болісної смерті свого Бога? Чому Хрест – найбільша святиня християн?
Сенс цього, здавалося б, парадоксального явища пояснимо трохи пізніше. А поки скажемо, що слово “Воздвиження” вказує на урочисте підняття Хреста вгору – після того, як його виявили в землі. Свято Воздвиження Хреста Господнього – одне з дванадцяти найбільших свят Православної Церкви.
В основі його лежать події, що відбулися в IV ст. по Різдву Христовому. І, як відомо з житія святителя Іоанна Златоуста, тоді ж, в IV ст., Подія Воздвиження Хреста Господнього почала відзначатися як свято. А саме слово “Воздвиження” зустрічається у Олександра Монаха (527-565 рр.), автора похвального слова Хресту.
Як же був знайдений Хрест, на якому розіп’яли Христа? Перші християни благоговійно ставилися до місць, пов’язаних із земним життям і смертю Спасителя – про це свідчив святий Кирило Єрусалимський. Але в 70 м по РХ Єрусалим був зруйнований римським імператором Титом.
Як повідомляє історик IV ст. Євсевій, язичники, що населяли Єрусалим в той час, робили все, щоб осквернити і стерти з лиця землі місця, пов’язані з життям Ісуса. Так, навмисне був змінений вид Голгофи – гори, де був розіпнутий Спаситель.
Євсевій пише, що печеру, в якій було поховано тіло Христа, спеціально засипали сміттям, насип замостили каменем і на цьому “фундаменті” спорудили вівтар богині хтивості Венері. Якщо врахувати, що на місці повністю зруйнованого Титом Єрусалиму імператор Адріан (IIв. н.е.) відбудовував нове місто, зводячи всюди язичницькі капища, стане ясно, чому знайти Святиню було непросто.
Набуття Чесного і Животворящого Хреста Господнього відбулося в 326 р, в період царювання першого християнського імператора Костянтина Великого.
Цьому римському володарю вдалося не тільки здобути блискучі перемоги, об’єднавши величезну Римську імперію в одне ціле, але і припинити гоніння на християн. Всім серцем бажаючи знайти святиню – Хрест Господній, який одного разу з’явився йому у видінні, сповіщаючи перемогу, імператор Костянтин направив до Єрусалиму свою матір – царицю Олену.
Довгі пошуки рівноапостольної цариці увінчалися успіхом: цариці Олені вказали на невеликий пагорб з землі, сміття та каміння – саме тут за велінням римського імператора Адріана звели капище на честь Венери.
Коли язичницька кумирня була до кінця зруйнована, коли розкидали сміття і розкопали землю, ті, що брали участь у пошуках побачили, що перед ними місце Гробу Господнього і Воскресіння Христа. За переказами, цариця Олена виявила і Лобне місце – місце, де був розіпнутий Ісус разом з двома розбійниками.
Поруч з Лобним місцем і знайшли три хрести, цвяхи і дощечку з написом на трьох мовах. Дощечка ця, як відомо з Євангелія, була прикріплена до Хреста, на якому розіп’яли Христа, і на ній рукою Пилата було зроблено напис: “Ісус Назарянин, Цар Юдейський”. Як повідомляє Євангеліє від Іоанна, після розп’яття Христа “цей напис читали багато з юдеїв, тому що місце, де Ісус був розп’ятий, було близько від міста, і написано було по-єврейськи, по-грецьки, по-римському написано”.
Отже, місце поховання хрестів, на яких були страчені Ісус і двох розбійників, було знайдено. Але як визначити, яке з трьох розп’ять, Хрест Господній? І тут було явлено диво – зцілення хворої і воскресіння покійного. Так благодатна сила Животворящого Хреста була відкрито явлена в нашому світі.
Але чому ж християни поклоняються Хресту – знаряддя тортур, знаряддю страти, знаряддю болісної смерті свого Бога? Чому Хрест – найбільша святиня християн?
Тому що саме на цьому ганебному і невимовно жорстокому знарядді страти прийняв Хресні Страждання і Хресну Смерть Ісус. Добровільно і з любові до нас, людям, Син Божий до кінця розділяє з людиною не тільки людську природу, людську долю, завжди містить в собі біль і страждання, але і людську смертність.
Тому що безгрішний за своєю природою, Він приймає смерть за чужі гріхи – так відбувається звільнення людства. Син Божий, Він вмирає, випускаючи дух на Хресті.
Але смерть, що стала наслідком появи в нашому світі гріха, не владного над Ним, гріха не відає – “смерти було неможливо утримати Його “. Христос воскресає. І цим Своїм Воскресінням дарує всьому людському єству можливість нетління.” Він помирає, даючи життя, руйнуючи Своєю смертю смерть.
Він був похований, але повстає знову. Він сходить у пекло, але виводить звідти душі “, – пояснює святий Григорій Богослов.
Саме тому тепер, після Воскресіння Христа, Хрест – це вже не знаряддя страти, ганебне і болісне, а символ Життя, “глава нашого спасіння”. Знамення нашого безсмертя. Найбільша святиня, в якій діє благодать Божа. Духовний меч, опора і захист людини в цьому світі. “Трофей проти бісів, зброя проти гріха, спис, яким Христос проколов змія” (свят. Іоанн Златоуст).