Чи є сенс молитися про одужання? Чому ми просимо здоров’я, якщо хвороби нам посилає Бог?
Ми в своїх молитвах просимо здоров’я, але ж Господь знає, навіщо нам даються хвороби. Адже нічого не відбувається без Його волі …
Хіба вороби посилаються людині Богом для чогось корисного? Більш антихристиянського уявлення годі й придумати! Бог – Батько, а ми – діти. Чи можна уявити, що людина, яка має дітей, буде навмисно посилати на них страждання, хвороби? І це стосується простої грішної людини, а вже тим більше Бог, Який любить нас до того, що заради нас пішов на хрест.
Справа зовсім не в цьому. Світ влаштований дуже серйозно, і життя дуже серйозна річ, і вона віддана людям. Світ відданий людям. Ось побудована дитяча кімната, і в неї поселили дітей, сказавши: «Ви тут будете жити і самі господарювати!» Причому це робиться не навмисно – Бог нічого не робить “понарошку” – це робиться всерйоз.
Людина відповідальна за світ, в якому вона живе і за життя, яке вона живе. І коли в результаті гріхопадіння в життя увійшла смерть і отримала в ній якісь свої права, все стало поступово руйнуватися, з’явилися злість, ненависть, найрізноманітніші гріховні пристрасті, людина стала старіти, втомлюватися, тужити, сумувати, вмирати, тобто все те , що ми в загальному називаємо смертю.
І саме чудове, найпрекрасніше, найвеличніше, що Бог настільки нас любить, шкодує, він не може виносити, бачачи страждання людини. Він, звичайно, розуміє, що все по волі людини, з вини людини відбувається.
Він прекрасно розуміє, що дитина ошпарилася окропом, чи не послухавши маму, сам поліз за чайником. Але коли у дитини опіків дві третини тіла, мама таки не буде її лаяти, що він не слухався, вона готова віддати свою шкіру, щоб вона перестала мучитися. Вона готова пожертвувати собою, щоб їй перестало бути боляче. Адже так?
Така логіка у Бога. Він Сам прийшов у світ, він став людиною. Природно, колесо життя перемололо і Його, Він потрапив на хрест, Він помер. Але Він – Бог, Він не зміг померти, Він воскрес. І це великий прорив в окупації смерті. Це логіка воскресіння! Це логіка християнства! З’явився прорив, прорив перемогти смерть. Прорив перемогти зло.
Але Бог не просто це зробив і спочив. Ні! Він продовжує брати участь, тому що порятунок людини від смерті – це найвищий вид творчості. Переробити людини, змінити на краще. Відбувається синергія – ми разом з Богом це робимо.
І Бог продовжує в усі цьому брати участь, Він підставляє руки, Він постійно нас рятує. Може бути, ми іноді цього не розуміємо, не бачимо, а коли і бачимо, то забуваємо. А Він знову і знову йде на хрест, знову і знову підставляє Свої руки, оберігаючи нас від усякого зла.
Бог не посилає нам хвороби, хвороби посилає нам життя, пронизане злом світ. А Бог робить так, підставляючи руки, що ці хвороби, по-перше, можуть бути зцілені, а по-друге, вони можуть якусь користь принести.
Логіка самої смерті абсолютно незрозуміла. Для неї хвороба призначена для знищення. А Бог робить так, що від хвороби користь буває. Людина, яка пережила тяжке страждання, хворобу, зміцнюється духом, вона може потім допомагати тим, хто теж страждає. Ось що відбувається! Сказати, що Бог нам посилає хвороби як якесь благо – неправильно! Бог нам посилає тільки добро.
Але Він знає, навіщо хвороби …
Безглуздий вираз – «навіщо хвороби». Він знає, чому хвороба. Вона походить від зла, від гріхопадіння, від того, цього. Як всяке зло вона безглузда. Сенс має тільки те, що Господь створив. А зло, хвороба, гріх не мають сенсу. Що таке гріх? Взяли хорошу річ, зіпсували.
Людина призначена бути здоровою. Це дав Бог -жити вічно. А хвороба сенсу не має, вона повинна бути зцілена.
А молитва може зцілити?
Як сама по собі молитва може зцілити? Хоча багато хто вважає, що молитва – це таке заклинання, чарівна фраза, яка сама по собі зцілює. Це не так.
Слову дана велика сила. Є цілі лікарські області, де словом користуються як ліками, як методом лікування. А молитва – це розмова людини і Бога. Це не просто розмова, базікання … Це волання, прохання, подяка, це коли збираються всі сили, як з останніх сил юнак кричить дівчині про любов, або вона йому кричить – його забирають в армію, він їде на поїзді, висунувся у вікно, а дівчина йому кричить, – це молитва, тому що там зібрана вся людська істота! Або подяка. Або прохання – допоможи, спаси!
Молитва – це діалог. На своє звання треба почути відповідь. Зрозуміло, якщо людина з повнотою своєї віри, з повнотою своєї істоти ось так кричить, волає, звичайно, вона не залишиться непочутим.
Іноді буває, що людина не хоче зцілюватися. Щоб бути здоровим, адже треба вести певний спосіб життя, а у людини є більш важлива мета, ніж бути здоровим. Скажімо, алкоголік розуміє, що руйнує себе, але каже: «Яку-небудь таблетку дайте, щоб я був здоровий, але пити я не кину!»
І ще слабкість молитви може означати, що людина розуміє молитву як якесь заклинання, чарівну таблетку. Не як розмова з Богом. Сам Бог йому не потрібен, а потрібно конкретне здоров’я. Прикладів багато, коли люди їздять по святих місцях, і тут же їздять до різних бабок, знахарок, екстрасенсів, читають будь-які молитви і заклинання упереміш, тому що вважають, що правильно вимовлені слова в правильному порядку самі собою щось зроблять. А скільки псевдонаукових трактатів про користь молитви на те, на се, на поросят, на гусенят …
Може, ще страшно молитися і тому, що в кінці треба додати: Нехай буде не так, як я хочу, а як Ти …
Але насправді це не так страшно, тому що Господь нічого поганого нам не бажає. Ніколи! Він нам хоче тільки добра. Він ніколи не бажає, щоб людина страждала.
Але інша справа, ми поводимося по-дитячому! Господь говорить: «Щоб ти була здорова, треба трошки потерпіти і прийняти ліки». «Ні, – канючимо ми, – нехай я краще помру, але укол робити не дам!»
«Хай буде воля Твоя!» Воля Божа завжди блага.
Тут може бути інший момент. Нам важко сказати «Нехай буде воля Твоя!», Тому що знаємо, що від нас щось буде потрібно. «Так, Моя воля, щоб ти був здоровий. Давай, дотримуйся режим, дієту, кидай шкідливі звички »« Ааа, я це не хочу! Я хочу на ялинку залізти і нічого собі не подряпати! Я хочу…”
– Дива!
– Так. Як в старій примовці: «Ну ладно! Пити я буду, але курити не кину! »
Слова «Хай буде воля Твоя!» дуже важко вимовляти. Їх легко вимовляти того, хто молиться поверхнево. А людина, яка розуміє, що говорить, тому важко. У кого більше віри, тому завжди важче.
А молитва матері з дна моря дістане, це …
Це прояв любові. Любов – це основа життя, на ній тримається світ. Любов завжди рятує. Молитва матері – це прояв любові.
Мати в цьому випадку йде по стопах Христа. Христос готовий йти на хрест, на смерть, Він все віддає – тіло, кров Свою, все! Ми не просто користується плодами того, що Він зробив, ми Ним Самим користуємося. Ми їмо Його на кожній літургії. Він все нам віддав!
Так мати себе віддає. Тільки у земної жінки можливості обмежені, у Бога більше можливостей. Але вона повторює в своєму пориві, в любові, в молитві той же подвиг, вона йде по стопах Христа.