Чому ми шануємо Богородицю? Яку роль відводять Богородиці християни різних конфесій? Як не допустити появи лжевчень про Богородицю?
Шанування Божої Матері має Євангельську підставу. Діва Марія в розмові з Єлисавета вигукує: «Бо відтепер будуть догоджати Мене всі роди» (Лк. 1, 48). Протестантам, які відносяться до Божої Матері просто з повагою, можна задати таке питання (показавши це місце в Біблії) – що ви за «пологи», якщо не хочете догоджати Божу Матір?
Просте повагу, зарахування Богоматері до значних персонажів Нового Завіту – це так би мовити пізнавальне ставлення. А задоволення обов’язково включає в себе молитву. Тому в Православній, Католицькій, Давньосхідних Церквах завжди присутній богослужбовий, молитовне шанування Божої Матері.
Протестанти вважають Богоматір звичайною жінкою, на місці якої могла виявитися і будь-яка інша. Але, звичайно, православний християнин не може погодитися, що Матір’ю Господа могла стати будь-яка жінка. Тому що Бог не міг прийти в світ насильно – для цього потрібна була згода людини прийняти його.
Матір людей – Єва була створена непорочної і вільною. Тому невідомо, як правильніше назвати те, що сталося після її гріхопадіння – вигнання Єви з раю або вигнання Бога з серця. Богоматір зробила зворотну дію – прийняла Бога в своєму серці. У цьому сенсі вона є для нас другий прародителькою, тільки вже не за тілом, а за духом. Вчення про Діву Марію як про другу Єві було закладено вже в другому столітті в працях святого Юстина Філософа і святого Іринея Ліонського.
Протестанти також допускають, що Діва Марія після Христа народжувала інших дітей. При цьому вони посилаються на те, що в Євангелії Христос названий первістком. Однак те, що Ісус іменується первістком, зовсім не означає, що у нього були молодші брати. У Старому Завіті є встановлення, які стосуються первістків. А якщо в сім’ї була одна дитина, то ці встановлення стосувалися його і він, відповідно, називався первістком.
Наша Церква завжди вірила в приснодівство Марії (тобто дівоцтво до, під час і після народження Ісуса). Іконографічно це позначається трьома зірочками – на чолі і плечах Богородиці. Цей постулат є засадничо важливим для нас тому, що приснодівство знаменує собою перемогу над тлінням природного єства.
А сьогодні в наших храмах можна побачити «Псалтир Божої Матері», де слово «Господь» просто-напросто замінено словом «Богородиця». Це неприпустимий прийом, хоча книга і видавалася з благословення єпископів. Як можна в Богооткровенность молитовних книгах замінювати ім’я Господа ім’ям кого б то не було ?! Через пророка Ісаю Бог говорить: «Не дам іншому слави Своєї» (Іс. 42, 8). Сама Богородиця смиренно говорила: «Я раба Господня» (Лк. 1, 38).
Щоб не допустити подібних перегинів, дуже важливо пам’ятати, що християнська віра – монотеїстичне, тобто ми віримо в єдиного Бога. Уявіть дві ситуації. Перша: людина молиться Богу, Богородиці, ангелам, святим. Друга: Богородиця, ангели, святі і сама людина – все разом моляться Богу. В якому випадку мова йде про православ’я? Звичайно, у другому. А перша ситуація дуже близька до політеїзму, тобто багатобожжя.
Якщо ми спрямовуємо свої молитви різним адресатам, шукаємо відповідального за кожну сферу нашого життя, то це вже не християнство, а щось, близьке до язичництва. А разом з тим в будинках православних християн нерідко можна побачити святий куточок, в якому стоїть безліч різних ікон (і, звичайно ж – ікона Божої Матері), а ось ікони Спасителя дуже часто немає. Тобто, втрачений головний адресат не тільки наших молитов, а й адресат, до якого звертаються ангели і сама Богородиця.
Часто постає питання про відмінність в шануванні Богородиці у православних і католиків.
Догматично православне шанування Божої Матері, можна сказати, що ближче до християнських першоджерел (хоча в побуті можна зустріти все, що завгодно – і у них і у нас). Наприклад, католики кажуть, що Богоматір сама була непорочно зачата і народилася без прабатьківського гріха. Але якщо це можливо, то чому всіх інших не можна було звільнити від прабатьківського гріха? І ще виходить, що Марія безгрішна від народження. Але чи потребує людина, яка вилучена з області гріха, в Бога-Спасителя?
Сама Марія каже в Євангелії: «І радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм» (Лк. 1, 47). І ще одне питання: якщо смерть – це відплата за гріхи, то що є успіння Богородиці? Ми вмираємо, бо причетні гріха. Христос помер, бо взяв наші гріхи на себе. А що тоді смерть Богородиці?
Католики відповідають на це питання вченням про Вознесіння Божої Матері.
До нас дійшли далеко не всі спогади і свідчення про Богородицю.
Новий Завіт мало говорить про Марію. Є перекази, хоча про їх достовірності судити складно. Чомусь виходить, що чим далі від часу земного життя Діви Марії, тим більш докладними стають свідоцтва. Не завжди зрозуміло, звідки беруться нові деталі. Існують описи зовнішності і способу земного життя Богоматері. Наприклад, у неї були подовжені риси обличчя, що відображено в іконографії. Відомо, що Марія жила в Єрусалимі, ніколи не виходила на вулицю без супроводу дівчат, любила молитися в Гефсиманському саду. Перед Успінням їй було явище Архангела Гавриїла. Саме Успіння досить докладно описано.